18 травня - День вишиванки. 16 цікавинок про українську вишиванку.

Всесвітній день Вишиванки – це свято, яке має на меті зберегти народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу.
Історія народної вишиванки в Україні заглиблена коренями у сиву давнину. 
Вишиванка – це національна святиня, яка символізує і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв’язок багатьох поколінь, що не переривається віками. Це – символ здоров’я і краси, щасливої долі і родинної пам’яті, любові і вірності. 

 Пропонуємо розглянути низку цікавих фактів про українське національне вбрання.

1. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі онучкам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась і молилася. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.

2. Вишиванка – святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані «буденки» – просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. А на свята вдягали білу (!) вишиту багатим традиційним візерунком.

3. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

4. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки кожен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком.  Для центру України характерні чорно-білі сорочки, на Полтавщині носили сорочки білі з білою вишивкою, на Волині і Чернігівщині – з червоно-білою вишивкою. Найяскравіші вишиванки створювали майстрині на півдні України, а також в Карпатах і Закарпатті, на Буковині і Гуцульщині.

5. Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівне. У День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.

6. Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року чоловік відкрив телемарафон у вишиванці з косівським орнаментом. Згодом його підтримали інші телеведучі, актори, співаки.

7. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору у давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати, або ж маленьким дівчаткам.

8. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають все популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть як татуювання.

9. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка).

10. Вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг, захищаючи частини тіла, незакриті одягом. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. На дитячих сорочках мами частенько вишивали тварин – собак, коней, курок з півнями або казкових птахів.

11. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний – втрату і тугу, білий –невинність і чистоту, жовтий – радість і надію, синій – воду, небо, спокій і жіноче начало.

12. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60.

13. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому, білому полотні, рукава повністю вкривали вишивкою червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині ціле життя. Старші жінки носили вже скромніші, не такі барвисті сорочки, та й кількість вишивки на них зменшувалася.

14. Особливе місце серед вишиванок посідають борщівські. Поява цієї унікальної вишитої сорочки пов'язана із давніми трагічними подіями історії, які відбулися у Борщівському краї на Тернопільщині п'ять століть тому. На цей мальовничий край напали вороги, які розграбували села та жорстоко вбили усе чоловіче населення. Жінки та дівчата, залишившись без чоловіків, батьків, братів та синів на знак жалоби дали клятву – носити траурний одяг, протягом семи поколінь. З того часу вони почали вишивати свої повсякденні й святкові сорочки нитками чорного кольору.

15. Розробляючи орнаменти для вишиванок, художники в завжди звертали увагу в першу чергу на природу, але не просто копіювали її, а використовували окремі елементи, стилізуючи спрощували, зберігаючи найхарактерніше. У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризованої орнаменти, емблемні орнаменти. Рослинні орнаменти складаються зі стилізованих (спрощених) квітів, листя, бутонів, стеблин. Геометричні орнаменти зазвичай складаються з різних геометричних фігур: трикутників, квадратів, ромбів, зірок і ін. У орнаментах вишивки рушників, серветок, скатертин, часто в зустрічаються стилізовані тварини, птахи, комахи. Рослинно-геометризовані орнаменти складаються з геометризованих, спрощених квіток, листя, бутонів, стеблин.

16. Режисер Олександр Ткачук разом з засновницею Дня вишиванки Лесею Воронюк, яка виступила сценаристкою і ідеаторкою проєкту, зняли документальний фільм «Спадок нації». У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша – етнографічна – показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою, що залежить від регіону побутування сорочок. Друга – це історії людей, життя яких змінила вишиванка – врятувала, поєднала, стала символом нескореності чи останньою надією. Фільм знімався не лише в Україні, а в Канаді, Італії, ОАЕ та Німеччині.